Відділення ендоскопії

Езофагогастроскопія

Езофагогастроскопія – це методика візуального дослідження внутрішньої поверхні стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки.
Принцип методу. Процедура полягає у введенні у верхні відділи шлунково-кишкового тракту спеціального оптико-волоконного зонда, який дозволяє передати зображення слизової оболонки обстежуваних органів на окуляр, що знаходиться на протилежному кінці зонда, або відеоендоскопічного зонда, який передає зображення на монітор в реальному режимі часу та режимі збільшення. Зонд вводять через рот пацієнта. Для пригнічення блювотного рефлексу, (що пририродньо виникає при цьому), застосовують місцеве знечулення слизової оболонки кореня язика та глотки: пацієнтові дають прополоскати горло розчином анестетика, або вводять аерозольний розчин анестетика. Після цього вводять ендоскоп і поступово просуваючи його по травному тракту, проводять огляд. Процедура огляду займає від де-кілька до 20 хвилин.
Значення методу. В результаті обстеження можна діагностувати запальні захворювання стравоходу, шлунка чи дванадцятипалої кишки, ерозії, виразки, а також пухлини даних органів. При виявленні виразок, новоутворів методика дозволяє взяти частинку слизової на гістологічне дослідження для встановлення його структурної будови. Езофагогастроскопія використовується не лише для діагностики, але й для лікувальних маніпуляцій (зупинки шлунково-кишкових кровотеч, видалення поліпів, сторонніх тіл тощо).
Підготовка до обстеження. Для забезпечення якісного проведення обстеження необхідно, щоб на момент огляду верхні відділи шлунково-кишкового тракту не були заповнені харчовими масами та рідиною. Тому:
– напередодні призначеного обстеження слід утриматися від вживання їжі після 21 години;
– зранку в день обстеження не можна вживати їжу та пити, слід також утриматися від куріння.
Переваги та недоліки методу. Езофагогастроскопія дозволяє не лише побачити рельєф слизової оболонки обстежуваних відділів травного тракту, але й у повній мірі судити про її зовнішній вигляд (колір, наявність почерво-ніння, виразкових дефектів, об’ємних утворів). Можливість взяття матеріалу для гістологічного дослідження робить цю методику надзвичайно важливою для діагностики пухлинних захворювань і вибору подальшої тактики їх лікування. Недоліком методу є дискомфорт, пов’язаний з виникненням блювотного рефлексу при введенні зонда. Застосування анестетика дозволяє значно зменшити ці неприємні відчуття.
Сучасне відеоендоскопічне обладнання експертного класу дає можливість прицільно збільшувати зображення патологічних ділянок та розглядати їх у певному спектрі світла (віртуальна хромоскопія).

Колоноскопія

Колоноскопія – методика візуального дослідження товстого кишківника. Вона полягає у введенні у задній прохід спеціального оптико-волоконного зонда, або відеоколоноскопа.
Принцип методу – аналогічний езофагогастроскопії. Завдяки великій еластичності колоноскоп може бути скерований у будь-який відділ товстої кишки. Обстеження дозволяє діагностувати запальні стани слизової оболонки кишківника, виявити ерозії, дивертикули, пухлини товстої кишки. При потребі під час огляду можна взяти частинку слизової оболонки для гістологічного аналізу. Дана методика також може використовуватись і для деяких лікувальних маніпуляцій.
Підготовка до обстеження. Для якісного проведення обстеження необхідно, щоб КИШКІВНИК був вільним від калових мас. Для цього:
– за 2-3 дні до обстеження з раціону виключають продукти, що сприяють газоутворенню в кишківнику (печиво, бобові, макаронні вироби);
Методи підготовки спеціальними препаратами пацієнт отримує при особистому контакті з лікарем ендоскопічного відділення на передодні призначеного обстеження.
Переваги і недоліки методу. Колоноскопія дозволяє детально оглянути практично усі відділи товстого кишечника і з високою точністю судити про наявність у ньому патологічних станів. Недоліком методу є певний дискомфорт при проведенні обстеження. Проте, враховуючи його високу діагностичну цінність, за наявності спеціальних показів до такого обстеження цей недолік не є перешкодою. Остоточні покази та протипокази проведення колоноскопії визначає лікуючий лікар та ендоскопіст.

Фібробронхоскопія

Фібробронхоскопія – це методика візуального дослідження внутрішньої поверхні трахеї та бронхів 1-5 порядків.
Принцип методу. Процедура полягає у введенні спеціального оптико-волоконного зонда, бронхоскопа через рото або носоглотку в просвіт трахеї. Перед обстеженням в пацієнта зберуть анамнез на предмет алергічних(побічних)реакцій на анестетики, при відсутності її проводять місцеву анестезію яка полягає у знечуленні кореня язика та голосових складок розчином лідокаїну (при умові відсутності алергічної реакції на анестетик), методом розпилування «спрей». Процедура огляду триває декілька хвилин.
Значення методу. В результаті обстеження можна діагностувати запальні, захворювання трахеї, верхніх середніх та нижніх бронхів., сторонні тіла. а також пухлини,при виявленні яких методика дозволяє взяти частинку новоутвору на гістологічне дослідження для встановленняя його морфологічної структури.
Бронхоскопія використовується не лише для діагностики ,але й для лікувальних маніпуляцій (зупинки кровотеч,видалення сторонніх тіл заливки лікувальних препаратів, Санації(евакуації слизистого вмісту з просвіту бронхів).
Підготовка до обстеження. Для забезпечення якісного проведення обстеження необхідно, щоб на момент огляду пацієнт був голодний .(утриматися від вживання їжі після 21 години)
Переваги та недоліки. Бронхоскопія дозволяє детально оглянути рельєф ,колір,дефекти, обємні утвори слизової. Недоліком методом є дискомфорт ,пов’язаний з виникненням кахлевого рефлексу під час проходження апарату через гортань. Застосування анестетику максимально мінімізує неприємні відчуття!